О Дале

Дев’ятнадцяте століття, століття розвитку й становлення національної самосвідомості народів Російської імперії, явило світові плеяду вчених, музикантів, письменників, які відобразили цей процес. Одним з яскравих представників цього покоління є наш земляк – Володимир Іванович Даль, скарбник живого народного слова, «... учень, що збирає все своє життя по краплині те, що чув від учительки своєї, живої російської мови». 

Життя на зламі століть змушує нас звернути пильну увагу на велич особистості громадського та державного діяча, етнографа, фольклориста, лінгвіста, філософа, письменника, перекладача, поліглота, хірурга, педагога, зоолога, ботаніка, морського офіцера, винахідника й навіть музейника. 

В.І. Даль народився 10 листопада за старим стилем, 22 за новим, 1801 року на Луганському ливарному заводі Катеринославської губернії в родині лікаря. Батько, Йоганн Християн (Іван Матвійович) Даль (1764–1821), за національністю данець, грудня 14 дня 1799 року «з усією своєю родиною» клятвено заприсягнувся на вірність Росії в Петропавлівській церкві селища Кам’яний Брід (нині найстаріший район м. Луганська). Мати, Юлія-Марія Фрейтаг (1711–1859), напівнімкеня, напівфранцуженка, мала чудову освіту, знала декілька європейських мов, дуже музикальна, особисто навчала своїх дітей. На час вступу до Морського кадетського корпусу 1815 року Володимир, як і його молодший брат, «навчені російської, французької й німецької словесності, математиці й малювати». Серед 15 найкращих випускників поруч з іменами близьких друзів – Завалишина й Новосільського ім’я В. Даля. До цього періоду життя належать й перші проби пера, що дійшли до нас: «Щоденний журнал, ведений на Бризі «Фенікс» ... гардемарина Володимира Даля», поема «Вадим». 1819 року мічман Даль першим отримає призначення на Чорноморський флот, порт призначення – Миколаїв. Місто, де проминули його дитячі та юнацькі роки. 

Тут Даль напише дві одноактові комедії, «Роман у листах», тут почнеться його захоплення театром і фольклором. Несподівана смерть батька 1812 року, шестимісячний арешт за епіграму на командувача Чорноморським флотом віце-адмірала А.С. Грейга і виправдальний по тому вирок з підвищенням надалі в чині, завершальний термін обов’язкової служби, змушують замислитися про подальшу долю. 1 січня 1826 року Даля зараховано студентом медичного факультету Дерптського університету. «Часом захоплення й золотим віком нашого життя» назве потім він цей період. Поруч зі значними успіхами в хірургії, фізиці, математиці, філософії й астрономії він продовжує свої спроби в царині літератури. 1827 року в часописі «Слов’янин» надруковано 2 його вірші, що залишилися поза увагою читачів. 

Російсько-турецька війна 1828–1829 рр. залишила невитравний слід у житті В.І. Даля. Достроково склавши іспити й захистивши докторську дисертацію, він пройде шляхами війни. Тисячі операцій, урятованих людських життів і тисячі записаних слів: «Розмови з солдатами всіх місцевостей широкої Русі дали мені щедрі запаси для вивчання мови» [Напутное слово, 1863, т. 1, С. ІІІ]. Під час польської кампанії під орудою Даля було зведено й потім зруйновано на очах супротивника понтонний міст, за що лейтенанта-відставника флоту, полкового лікаря нагородили орденом Св. Володимира й перснем імператора з діамантом. 

Від березня 1832 року він веде «відділення ока» Санкт-Петербурзького військово-наземного шпиталю, на його рахунку десятки офтальмологічних операцій з видалення катаракти. Восени виходить перша книга «Російські казки з передавання народного розмовного на письмо гражданське перекладені, до побуту житейського пристосовані й приказками ходячими прикрашені Козаком Володимиром Луганським». Ця книга стане воістину доленосною. Нарешті в нього з’явився привід познайомитися з О.С. Пушкіним, який не лише схвалив книгу, а й підтримав ідею створення словника народної мови. Під витонченою в’яззю російського народного слова приховувалася дошкульна сатира на можновладців. Автора заарештовано, наклад книги видалено й знищено. Водночас ім’я Даля стало відоме серед літераторів. 

1833 року, узявши шлюб з дівицею Юлією Андре, В.І. Даль змінює місце служби й проживання: обійме посаду чиновника з особливих доручень при генералові-губернаторі Оренбурзького краю В.О. Перовському. За сім років, проведених у найвіддаленішому куточкові імперії, розкриється державний, літературний, науковий потенціал статського радника, відомого письменника Козака Луганського, члена-кореспондента Санкт-Петербурзької академії наук природничого відділення. Щасливі роки подружнього життя і втрата коханої. Залишившись із двома крихітними дітьми на руках, 1840 року, перед від’їздом він одружується з випускницею Патріотичного інституту Катерині Соколовій. 

Від 1841 до 1849 рр. родина секретаря товариша міністра наділів, потім міністра внутрішніх справ, В.І. Даля мешкає в Петербурзі, у будівлі Міністерства внутрішніх справ. Стрімка кар’єра державного службовця поєднується з успіхами в літературі. У 40-ві рр. творчість Козака Луганського розвивається в річищі «натуральної школи». Особливо гарні його фізіологічні нариси «Уральський козак», «Петербурзький двірник», «Російський мужик» та багато інших. «Він не поет, не володіє мистецтвом вимислу, не має навіть прагнення продукувати мистецькі витвори; він бачить скрізь справу й дивиться на будь-яку річ з путньої сторони», – писав про Даля один із засновників цієї школи М.В. Гоголь. Тонка спостережливість і добре знання життя в усіх його проявах сприяли створенню цілих циклів оповідань для народу: «Книга для нижчих чинів імператорських козацьких військ», «Содатське дозвілля», «Матроське дозвілля», «Картини російського побуту». Варто відзначити його роль у створенні Російського географічного товариства, найбільшого й одного з найрезультативніших суспільних науково-дослідних центрів: перше установче засідання пройде в помешканні В.І. Даля 19 вересня 1845 р.

 

Наступним значним етапом життєвого шляху В.І. Даля є нижегородський період. Щира любов до народу виявилася в Даля не в красивих, відірваних від життєвих реалій судженнях і пошуках, а в конкретних справах.

Десять років віддано служінню найбеззахиснішій частині російського суспільства – удільному кріпосному селянству. Окрім безпосередніх службових обов’язків, управитель Нижегородської помісної контори головним своїм завданням уважав «захищати» селян від свавілля місцевих чиновників. До того ж він лікував селян і навіть їхню худобу гомеопатичними «крупинками», відкрив гомеопатичне відділення лікарні на 50 ліжок і гомеопатичну аптеку. За короткий час переглянув і налагодив систему навчання селянських дітей, і що особливо важливо – дівчаток, за що його нагороджено орденом Св. Станіслава 1-го ст. Розуміння важливості й необхідності поступальних змін відносно селян лежить в основі особистої записки про скасування кріпосного права. Унікальність економіко-географічного розташування губернії – місця проведення найбільших ярмарків на Русі – дозволяє йому зібрати неймовірну кількість слів, прислів’їв, приказок і колекцію лубкових картинок. До 1853 р. тематично систематизовано понад 30 тисяч прислів’їв російського народу. Збірник, на титульному аркуші якого непримиренний Даль напише «Прислів’я непідсудне», побачить світ лише 1862 року. Величезна за обсягом збірка дає цілісну картину світобачення народу. 

1858 року через конфлікт з новим міністром удільного відомства й місцевим губернатором Даль починає клопотати про відставку. І 1859 року велика родина Даля переїздить до Москви. Нарешті він зміг уповні зайнятися підготовлюванням до друку головної праці всього свого життя «Тлумачного словника». Перший том з’явився 1863 року коштом Спілки любителів російської словесності, діяльним членом якого був В.І. Даль. Наступні томи вийшли за фінансової підтримки імператора Олександра ІІ 1864–1866 рр. До останніх років життя великий трудівник Даль доповнював і корегував єдину таку авторську лексикографічну працю. Остаточна її версія, що вийшла вже по його смерті 1880–1882 рр., містить понад 200 000 слів. Алфавітно-гніздовий метод, який уперше застосував укладач, повною мірою відбиває побут, мистецтво, вірування й світобачення простого люду. Тлумачачи значення слів, Даль широко використовував прислів’я, приказки, фразеологізми. Такі ілюстрації дають повну картину життя селян. Російська Академія наук ще за життя В.І. Даля разом з обранням почесним академіком присудила йому свою найвищу нагороду – Ломоносівську премію. Географічне товариство нагородило золотою Костянтинівською медаллю. Дерптський університет прислав диплом про надання премії Геймбюргера. 

Права видати друге, виправлене й доповнене самим автором видання «Тлумачного словника живої великоруської мови Володимира Даля» та інші твори письменника викупили у спадкоємців найбільше російське видавництво Товариства М.О. Вольфа. Перше восьмитомове повне зібрання творів Козака Луганського випущено за життя автра цим таки видавництвом 1861 року. Йому ж належить і найповніше на сьогодні десятитомове зібрання 1897–1898 рр., до якого, на жаль, не увійшли всі твори В.І. Даля, зокрема книжки для дітей, фольклорні дослідження.

Даль помер 22 вересня за старим, або 4 жовтня за новим стилем 1872 року. Щоби бути ближчим до народу, служінню якому він присвятив усе своє життя, лютеранин за конфесією незадовго до смерті обирає православне віровизнання. Похований він у Москві, на Ваганьківському цвинтарі, в одній могилі зі своєю другою дружиною. На його могилі стоїть пам’ятник роботи Л.В. Даля. Але найкращим пам’ятником Далю є народна пам’ять. 

Дев’ятнадцять років його життя пов’язані з Україною. Тут він народився, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, сюди він неодноразово повертався в службових справах і щоб відпочити душею, зміцнити здоров’я. Серед найближчих його друзів видатні діячі української культури, вихідці з України. У своїх творах він оспівує красу й працелюбність найспівучішого в світі народу: «Пісні й думи для Малоросії все: і життєпис великих людей її, і поезія войовничого, лицарського її життя, і, нарешті, історія політичних зламів, що були в Украйні во время оно» (В.І. Даль). Багато сил витратив він для збереження українського фольклору й становленню літературної української мови. Даль віддав належне місцю свого народження, обравши літературний псевдонім Козак Луганський – і луганці шанують свого земляка.

 

У Луганську створено цілий комплекс пам’ятних місць, пов’язаних з ім’ям В.І. Даля, Козака Луганського. Це перший пам’ятник, створений луганськими скульпторами Овчаренком і Орловим та встановлений 1981 року. Одна з перших вулиць нашого міста від 1976 року носить ім’я великого луганця. 1986 року відкрив двері для відвідувачів Літературний музей В.І. Даля. У Луганській спеціалізованій школі № 5 упродовж багатьох років проводять активну роботу з увічнення пам’яті В.І. Даля. Від 2001 року регулярно проводять обласні конкурси творчих робіт серед школярів «Мій земляк В.І. Даль». 2001 року Східноукраїнському національному університетові присвоєно ім’я Володимира Даля і на території закладу 2010 року відкрито пам’ятник збирачеві народного слова роботи М. Можаєва.

 

Довідку склали: ст. наук. співроб. Літературного музею В.І. Даля Кульбацька Л.І.,

зав. філ. Літературного музею В.І. Даля Соколова Л.П.

The XIXth century, century of the Russian Empire’s peoples development and self-consciousness produced a galaxy of scientists, musicians, and writers who reflected this process. One of the most brilliant representatives of this generation is our fellow-townsman Vladimir Ivanovich Dahl, the keeper of the living folk word, “…a student, collecting a grain by a grain everything he had heard from his teacher, a living Russian language, all his life”.
A life at the edge of centuries makes us pay special attention to the great personality of V. Dahl a public and state figure, ethnographer, collector of folklore, linguist, philosopher and thinker, writer, poet, interpreter, polyglot, surgeon, teacher, zoologist, botanist, navy officer, inventor and even a museum keeper.
V. I. Dahl was born on November 10 (November 22, the new style), 1801 in the town of Lugansky Foundry Zavod (Yekaterinoslav province) to the family of a physician. His father, Johan Christian (Ivan Matveevich) von Dahl (1764-1821), Dane by nationality together with all his family-members vowed fidelity to Russia in Peter and Paul Church in the settlement of Kamenny Brod (now the oldest district of Lugansk) on December 14, 1799. His mother, Julia Maria Freitag (1771-1859) German and French by birth, a well-educated woman fluent in several European languages and having a musical talent brought up their children herself. By the time of entering Naval Cadet School in 1815, Vladimir as well as his junior brother was “taught Russian, French and German languages, mathematics and drawing”. V. Dahl’s name was among the names of the fifteen best graduates together with the names of his close friends Zavalishin and Novosilsky. V. Dahl’s first steps in literature were made at this time. “Day diary kept on Brig “Phoenix” … by naval cadet Vladimir Dahl, poem “ Vadim” which survived to our days belong to this period. In 1819 midshipman Vladimir Dahl was the first to be given an assignment to the Black Sea Fleet. Nikolaev, the city where V. Dahl had spent his childhood and youth, was the port of his destination..
In Nikolaev V. Dahl wrote two one-act comedies and “Novel in letters”, and it was here that he took to the theatre and folklore. A sudden death of his father in 1821; six months’ arrest for composing an epigram on vice- admiral A. S. Greig , the Black Sea Fleet commander in chief; the verdict of ‘not guilty’ and further career promotion and expiring of the obligatory military service term made V. Dahl think about his future. On January 1, 1826 he entered medical faculty of Dorpat University. Later he called this period “… a time of delight and a golden age of our life”. Side by side with considerable success in surgery, physics, mathematics, philosophy and astronomy, V. Dahl continued trying himself in literature. In 1827 the journal “ Slav” published two of his poems but they were unnoticed by the reading audience.
The Russian-Turkish war (1828-1829) made a lasting impression on V. Dahl’s life. Having passed his exams ahead of time and defended his doctor thesis, V. Dahl enrolled the army. Thousands of operations and saved lives, thousands of new words: “ Talks with soldiers from all parts of vast Russia provided me with a rich stock of words for language investigation” [Parting words, 1863, - V. I, C.III]. During Polish campaign V. Dahl supervised a pontoon-bridge construction and its destruction before enemies’ eyes.The retired navy lieutenant, regimental doctor V. Dahl was awarded the Order of St. Vladimir and Emperor’s diamond finger ring.
Since March 1832, V. Dahl headed the “eye department” of St. Petersburg land force hospital, where he operated dozens of ophthalmological patients. Autumn saw V. Dahl’s first book “Russian Fairy Tails from spoken folk legends language into civil (civic) letter transcribed and to the mode of life adapted, with current proverbs and sayings decorated by Kazak Vladimir Lugansky”. The book became an important landmark in V. Dahl’s life. It gave rise to his acquaintance with Alexander Pushkin who not only approved V. Dahl’s book but also supported his idea of compiling a dictionary of folk language. Biting satire with regards to the powers that be was hidden under the elegant Russian folk word. The author was arrested, the book printing was withdrawn and destroyed. At once the name of V. Dahl became known to men of letters.
In 1833, having married Julia Andre, Vladimir Dahl left his work and changed his place of living: he was appointed a special mission official to Orenburg Krai governor-general V.A. Perovsky. Seven years spent in the farthest part of the Empire revealed the state, literary, and scientific potential of Kazak Lugansky, councilor of State, well-known writer, corresponding member of the St. Petersburg Academy of Science (natural sciences). It was here that V. Dahl experienced happy years of family life, lost his beloved wife and was left with two small children. He married the graduate of Patriotic Institute Ekaterina Sokolova and left for St. Petersburg in 1840. From 1841 to 1849 the family of V. Dahl, the secretary to independent principality deputy minister and later, the Minister of Domestic Affairs was living in Petersburg. His swift career of a state office employee was accompanied by success in literature. In the 40s Kazak Lugansky wrote in traditions of “natural school”. Especially good were his philological essays: “Cossack from the Urals”, “Petersburg Dvornik (Janitor)”, “Russian Muzhik” and many others. “He is not a poet, he has neither imagination nor desire to create fiction characters, he always sees a deal and looks at any thing from practical point of view”, wrote N.V. Gogol, the founder of the natural school, about V. Dahl.
His delicate power of observation and perfect knowledge of life contributed to the creation of series of stories for the mass reader: “ A book for lower ranks of Imperial Cossack military forces”, “Soldiers Spare Time”, “Sailors Spare Time”, “Pictures of Russian life”. One can’t but mention the role of Vladimir Dahl in the foundation of the Russian Geographical Society, the biggest and the most effective social scientific center. Its first constituting meeting was held in V. Dahl’s flat on September 19, 1845. Life in Nizhniy Novgorod was the next important period for V. Dahl. It was there that V. Dahl’s love for people revealed itself, and it was not in his abstract reasoning but in concrete deals. V.Dahl devoted ten years of his life to the service to serf peasants who were the least protected people of the Russian society at that time. Apart from performing his direct duties as the Manager of the apanage principality office in Nizhniy Novgorod he did a lot to protect peasant from the tyranny of local officials. He treated peasants, and even their cattle, with homeopathic grains, opened a homeopathic pharmacy and a hospital with 50 beds. In a short space of time he improved the system of educating peasant children, particularly, girls, which was especially important. He was awarded the St. Stanislav First Class Order for this work.
V. Dahl presented his personal report on the abolition of serfdom as he realized the importance and necessity of progressive changes in the social status of peasants. Nizhniy Novgorod province was a unique place where the largest fairs in Russia were held which attracted a lot of people from other places. Mixing with people V. Dahl was able to collect the incredible number of words, proverbs, by-words and sayings as well as the collection of cheap popular prints.
By 1853 he had systematized over 30 thousand Russian proverbs. But it was only in 1862 that the collection giving a vivid picture of the world outlook of the Russian people was published. And on its title-page V. Dahl made the inscription “The proverb is not to be judged”. In 1858 V. Dahl had to resign because of misunderstanding between him and the new minister of the local department and the local governor. In 1859 his family moved to Moscow. At last he could devote all his time to the preparation of “The Defining Dictionary”, his opus magnum, for publication. The first volume was published in 1863 with the money of the Society of Russian Literature whose active member V. Dahl was.
The publication of the other volumes in 1864 – 1866 was financed by the emperor Alexander II. V. Dahl worked at the additions and alterations to his unique author’s lexicographical work till the kast days of his life. Its final version came out in 1880-1882, when V. Dahl was already dead, and contained over 200 000 entries. V.Dahl was the first to use the alphabet-cluster arrangement of words. Proverbs, by-words and phraseological units were widely used by V.Dahl to explain the meanings of words and to show the life of peasants in full measure.
The Russian Academy of Sciences elected V. Dahl honorary member of the Academy and rewarded him with their highest reward – the Lomonosov prize. The Geographical Society rewarded him with the Konstantin meDahl. The university of Dorpat sent him the diploma about his being awarded Geimburger prize.
The biggest Russian publishing house “M.O. Wolf & Partners” bought the right to publish the second edition of “The Defining Dictionary of the Living Great Russian Language”, revised and complemented by the author himself, and other books by V. Dahl from his heirs. The first 8 volume complete works by Kazak Lugansky were published by this publishing house in 1861, in the author’s life-time. In 1897-1898 they also published the most complete10 volume works by V. Dahl which unfortunately did not include all the works by V. Dahl, for example, books for children, essays on folklore.

El siglo XIX es un siglo del desarrollo y formación de la identidad nacional de los pueblos de la imperia Rusa, lo fue reflejado por muchos científicos, músicos, escritores de aquel siglo. Uno de los eminentes representantes de aquella generación es nuestro compatriota Vladimir Ivanovich Dal , coleccionista de habla popular, “ alumno, quien reune poco a poco todo lo que escucha de su maestro de habla rusa viva.”

La vida a la vuelta del siglo nos obliga a prestar atención a la grandeza de la persona pública, etnografo, folclorista, linguista, filósofo, escritor, poeta, traductor, poliglota, cirujano, profesor, zoólogo, botánico, oficial naval, inventor, empleado de museo.

 

V.Dal nació el 10 de Noviembre según el estilo antiguo y 22 según el estilo nuevo 1801 en Lugansk fábrica de fundición (Ekaterinoslavskaya provincia) en la familia de doctor. El padre Iogann Cristian (Ivan Matveevich) Dal (1764-1821) danés, al 14 de Diciembre 1799 con su familia tomó el juramiento de lealtad en la iglesia a Pedro y Pablo en el pueblo Kamennyy Brod (ahora la más antigua región en Lugansk). La madre Julia-Maria Freitag (1771-1859), semialemana y semifrancesa, buén educada, dominaba unas lenguas extranjeras europeas, musical, ella misma enseñaba a sus hijos. Cuando Vladimir ingresó en el cuerpo de cadetes en 1815 éste como su hermano menor conocían ruso, francés, alemán, matemáticas y dibujo. Sus amigos Zalivashin y Novosilskiy y él mismo eran de 15 mejores graduados . En aquel período fueron escritos sus primeras obras existentes actualmente “Diario en el bergantín “Fenix” del guardia marina Vladimir Dal”, poema ‘Vadim”. En 1819 el suboficial Dal fue el primero quien se dirigió a Chernomorskiy flota, ciudad Nikolaev. Era ciudad donde pasaron su niñez y juventud.

Allí Dal esribió dos comedia con un acto, “La novela en las cartas”, fue aficionado al teatro y folclore. La muerte súbita de su padre en 1821, seis meses del arresto al esribir el epigrama en el vice almirante comandante de Chernomorskiy flota A.S.Greig, absolución, promoción hicieron pensarle en su vida futura. Al 1-ro de Enero de 1826 Dal se fue inscrito en la facultad médica de la universidad Derpt. Aquel tiempo era nombrado por Dal como “ tiempo de placer y siglo de oro de nuestra vida”. Junto con los grandes éxitos en la cirugía, fisica, matemáticas, filosofía, astronomía seguía tratando en sí mismo en la literatura. En 1827 fueron publicados dos sus versos en la revista “Eslavo” que se quedaron sin la atención de la pública.

La guerra entre Rusia y Turquía 1828-1829 quedó una marca indeleble en la vida de V.Dal. Al pasar los exámenes externamente y defender su tesis doctoral fue a la guerra. Miles de operaciones, vidas salvadas y miles de palabras escritas: “ La conversación con los soldados de diferentes regiones de Rusia me daron abundante oferta para estudiar la lengua” . Durante la guerra contra Polonia bajo la dirección de Dal el puente primeramente fue construido y luego fue destruido ante los ojos del enemigo, el médico del regimiento fue condecorado con el orden de Santo Vladimir y anillo del imperador con diamantes.

Desde el marzo de 1832 Dal encabeza el departamento oftalmológico en el hospital militar de San Petersburgo, hizo docenas operaciones oftalmológicas para liquidar catarata. En otoño se publicó el primer libro “Cuentos rusos colecciona- dos por Kazak Vladimir Luganskiy” . Este libro se hizo muy importante. Finalmente tuvo una ocasión de conocerse a A.S.Pushkin, quien no sólo apoyó el libro sino mantuvo la idea para crear el diccionario de lengua popular. En el libro fue ocultada una sátira sobre los poderes. El autor fue detenido, los libros se liquidaron. Inmediatamente el nombre de Dal se hizo conocido entre los escritores.

En 1833 se casó con Julia Andre, cambió el puesto de trabajo y vivienda: trabajaba de empleado por asignaciones especiales con el general-governador de la provincia Orenburg V.A.Petrovskiy. Durante 7 años en esta provincia se descubre su potencial público, literario,científíco de consejero estatal, escritor famoso Kazak Luganskiy, miembro científico de San Petersburgo Academia de ciencias naturales. Su feliz matrimonio y pérdida de su esposa querida. Teniendo dos hijos pequeñitos se casó otra vez con Catalina Sokolova, graduada del instituto patriota.

Desde 1841 hasta 1849 su familia del secretario de ministro de pago, más tarde ministro de asuntos interiores, vive en San Petersburgo en el edificio del Ministerio Interior. Tiene muchos éxitos literarios. En los años cuarenta la creación de Kazak Luganskiy se desarrolla en el estilo “escuela natural”. Los más buenos ensayos fisiológicos son “Kazak de Ural” , “Conserje de Petersburgo”, “Hombre ruso” y otros.

“ El no es poeta, no domina arte de ficción, el ve todo realmente” – escribe uno de los fundadores de esta escuela Nicolay Gogol sobre Dal. La observación sútil

y buén conocimiento de la vida contribuyeron a la creación de los ciclos de los cuentos para el pueblo: “El libro para los rangos inferiores del ejército de kazak”, “Ocio de soldados”, “Ocio de marineros”, Imágenes de la vida rusa”. Debe tenerse en cuenta su papel en la creación de la Sociedad rusa geográfica, la más grande y una de los centros más resultativos científicos y de investigación : su primera reinión tuvo lugar en el apartamento de Dal al 19 de Septiembre de 1845.

 

La etapa siguiente en la vida de Dal comienza en Nizhni Nóvgorod. El amor sincero de Dal al pueblo manifestaba en las acciones concretas pero no en los razonamientos bonitos y ilusorios.

Dal dio diez años de su vida para el campesinado ruso indefenso. Además de sus obligaciones de servicio, el administrador del buró feudal de Nizhni Nóvgorod defendía a los campesinos del arbitrio de los funcionarios. Además de esto curaba a los campesinos y también su ganado con la ayuda de « los granos » homeopáticos, abrió la sección homeopático en el hospital con 50 camas y la farmacia homeopática. En el brevo plazo revisó y arregló el systema de la instruccion de los niños de los campesinos y de las chicas que era muy importante. Para eso Dal se consiguió por el orden de Santo Stanislav del primer grado. La comprensión de la importancia de los cambios con relación a los campesinos era una base de la nota personal de la anulación del régimen de servidumbre. La disposición económica y geográfica era única. Allí las grandes ferias fueron realizadas en Rusia. Eso permitió para recoger la gran cantidad de las palabras, los proverbios y la coleccíon de las xilografías. 30 000 de los proverbios del pueblo ruso fueron sistematizados por la temática en 1853. La colección en la cual sobre la primera plana Dal escribió « El proverbio es no para la discusión » apareció en 1862. La colleción más grande dio la imagen integra de la concepción de mundo del pueblo.

En 1858 por el conflicto con el nuevo ministro y local alcalde, Dal empiezó a ocuparse de la renuncia. Y en 1859 la familia grande de Dal trasladó a Moscu. El empiezó a ocuparse sobre la preparación de la prensa de su diccionario. El primer tomo apareció en 1863 con los recursos de la Sociedad de los aficionados a la lengua rusa, en que Dal era el participante activo.Los siguientes tomos aparecieron con el apoyo financiero del Imperador Alexander II en 1864-1866. Toda la vida el gran laborioso Dal trabajó para las adiciones y cambios de su gran obra científica. La última versión de su diccionario que apareció en 1880-1882 después de su muerte contiene 200 000 palabras. El metodo del alfabeto, por la primera vez usó por el autor, refleja el modo de vida, labor, arte, creencia y concepción del mundo de pueblo. Dal aprovechaba extensamente los proverbios y refranes. Esta illustración muestran la vida de los campesinos. La Academia rusa de Ciencias condecoró a Dal con su Lomonosov premia superior. La Sociedad Geográfica le había premiado con la Konstantinov medalla de oro. Derpt Universidad había dado Geimburger premia.

La gran editorial de M.O. Wolf compró los derechos para la publicación de la segunda edición de Dal diccionario con los adiciones y cambios. En la vida de Dal esta editorial publicó la primera colleción de ocho tomos de sus obras de Kozak Luganskiy en 1861.

Dal murió al 4 de Octubre de 1872. El dedicó su vida para el pueblo y antes de su muerte llegó a ser ortodoxo. El se enterró en Moscu en Vagankov cementerio con su segunda esposa en una tumba. El mejor monumento a Dal es la memoria de pueblo.

19 años de su vida fueron relacionados con Ucrania. Allí nació, pasaron los años de su niñez y juventud, allí volvía muchas veces para trabajar, descansar y curarse. Muchos eminentes personas de cultura ucraniana fueron sus amigos. En sus obras Dal describe la belleza y trabajo duro del pueblo más melodioso en el mundo. Muchas fuerzas Dal dio para conservar el folclor ucraniano y establecer la lengua ucraniana literaria. Vladimir Dal rindió homenaje al lugar donde había nacido, eligiendo seudónimo literario Kazak Luganskiy. Los habitantes recuerdan sobre su compatriota.

En Lugansk hay entero complejo de memoriales relacionados con el nombre de V.Dal, Kazak Luganskiy. El primer monumento creado por los escultores Ovcharenko y Orlov fue establecido en 1981. Una de las primeras calles de nuestra ciudad lleva el nombre gran compatriota desde 1976. En 1986 empezó a trabajar el museo literario a V.Dal. Desde 2001 cada año tienen lugar los concursos de las obras de creación entre los escolares « Mi compatriota V.Dal ». Desde 2001 la Universidad nacional de Ucrania Oriental lleva el nombre de Vladimir Dal y en su territorio se estableció el monumento a gran coleccionista popular hecho por N.Mozhaev en 2010.

Der neunzehnte Jahrhundert, die Zeit der Entwicklung und des Werdens des nationalen Selbstbewusstseins der Völker des Russischen Reichs, schenkte eine Menge von Wissenschaftlern, Musikern, Schriftstellern, die diesen Prozess widerspiegelten. Einer der hervorragenden Vertreter dieser Generation war unser Landsmann - Wladimir Iwanowitsch Dahl, der Bewahrer von dem lebendigen russischen Wort, ´´der Schüler, der sein ganzes Leben sammelte, was er von seinem Lehrer, lebendiger russischer Sprache, hörte´´.

Das Leben um die Jahrhundertwende lenkt unsere Aufmerksamkeit auf die Größe des Staatsmannes, der Persönlichkeit des öffentlichen Lebens, des Ethnographen, Folkloristen, Linguisten, Philosophen, Denkers, Schriftstellers, Dichters, Übersetzers, Polyglotten, Chirurgen, Pädagogen, Zoologen, Botanikers, Seeoffiziers, Erfinders und sogar Museumsmitarbeiters.

Wladimir Dal war am 10. November(jul.) bzw. 22 November (greg.)1801 in der Lokomotivfabrik von Luhansk in der Familie vom Arzt geboren. Der Vater, Johan Christian(Iwan Matwejewitsch)Dahl (1764-1821), dänischer Herkunft, am 14. Dezember 1799 mit seiner ganzen Familie wird eidlich Russland seine Treue in der Petropawlowskaja Kirche von Kamennyj Brod (heute der älteste Bezirk Luhansks)zusichern. Die Mutter, Julia-Maria Freitag (1771-1859)halbdeutsche, halbfranzösin, gut gebildet, konnte einige europäische Sprachen, sehr musikalisch, hat selbst die Kinder ausgebildet. Zur Zeit des Eintritts in die Kadettenseeschule im Jahre 1815 konnten Wladimir genauso wie sein jüngerer Bruder Russisch, Französisch, Deutsch, Mathematik und zeichnen. Zusammen mit seinen engen Freunden Sawalischin und Nowosilskij ist Wladimir unter den fünfzehn besten Absolventen. Zu dieser Zeit gehören die ersten Schreibversuche wie z.B. „ Tageszeitschrift, die auf dem Schiff „Phönix“ von dem Leutnant zur See Wladimir Dal geführt wurde“ , das Poem „Wadim“. Im Jahre 1819 wird der Unterleutnant zur See Dahl als erster zur Schwarzseeflotte geschickt, Bestimmungshafen ist Nikolajew. Die Stadt, wo er seine Kinder- und Jugendjahre verbracht hat.

Hier schreibt Dahl zwei Einakterkomödien, “Roman in Briefen”, hier fängt sein Interesse an Theater und Folklore an. Jäher Tod des Vaters im Jahre 1821, halbjährige Verhaftung für die Verfassung eines Epigramms über den Befehlshaber der Schwarzseeflotte Vizeadmiral A. Greig, nachfolgender Freispruch mit weiterkommender Beförderung, ablaufender Frist des Staatsdienstes bringen zum Nachdenken über das weitere Leben. Seit dem 1. Januar 1826 ist Dahl als Student an der medizinischen Fakultät der Universität Dorpat aufgenommen. Neben den Erfolgen in Chirurgie, Physik, Mathematik, Philosophie und Astronomie macht er weitere Schreibversuche.

Russisch-türkischer Krieg (1828-1829) blieb für Dahl unvergesslich. Vorzeitig die Prüfungen bestanden und Doktorarbeit verteidigt, zieht er in den Krieg, wo er tausende Operationen durchgeführt hat, tausende Menschenleben gerettet hat und tausende Wörter aufgeschrieben hat.

Seit März 1832 leitet er Augenabteilung von Sankt Petersburger Militärkrankenhaus und führt einige Dutzend ophthalmologische Operationen zur Entfernung der Katarakt. Im Herbst erscheint das erste Buch „Russische Märchen..“ , das als Anlass zur Bekanntschaft mit Puschkin diente, der nicht nur das Buch gutgeheißen hat, sondern auch die Idee der Schaffung des Wörterbuchs der Volkssprache unterstützt hat.

Im Jahre 1833 heiratet Dahl Julia Andre und wechselt sein Dienst- und Wohnort. Glückliche Ehejahre und Tod der geliebten Ehefrau. Allein mit zwei kleinen Kindern geblieben, heiratet Dahl im Jahre 1840 die Absolventin von der Patriotischen Hochschule Ekaterina Sokolowa, mit der er nach Sankt Petersburg zieht, wo er als Minister des Innern tätig ist. Es lässt sich auch nicht vergessen die Rolle, die er in der Schaffung der Russischen Geographischen Gesellschaft gespielt hat.

Die nächste bedeutende Phase des Lebenswegs von Wladimir Iwanowitsch Dahl ist der Aufenthalt in Nischni Nowgorod. Die aufrichtige Volksliebe zeigte Dal nicht nur in den schönsten weltfremden Gedankengänge und Suchen, sondern auch beging er die konkreten Taten.

Zehn Jahre lang hat Wladimir Dal dem Dienst der hilflosen Teil des Volkes und der Teilseingehörigkeit gewidmet. Abgesehen von den direkten dienstlichen Angelegenheiten stellte sich der Leiter des Teilsbüros in Nischni Nowgorod die Hauptaufgabe die Bauernschaft von derWillkür der lokalen Beamten zu schützen. Außerdem behandelte er die Bauer, und sogar die Bauernvieh mit den homoöpathischen „Granula“, gründete homoöpathische Krankenhausabteilung für 50 Betten und homoöpathische Apotheke. In allerkürzester Zeit änderte Dal und brachte in Ordnung das Schulsystem der Bauernkinder und, was besonders wichtig ist, der Mädchen und wurde mit dem heiligen Stanislaw-Orden erster Klasse ausgezeichnet. Das Verständnis der Wichtigkeit und der Notwendigkeit der Vorwärtsveränderungen in Bezug auf die Bauer zeigen auch die Personalzettel über die Abschaffung der Eigenhörigkeit. Die Außschlißlichkeit der wissenschaftlichen und geografischen Lage des Gouvermenten ist der Durchführungsort der größten Messen in der Rus. Das erlaubte ihm eine große Zahl der Wörter, Sprichwörter, sprichwörtlichen Redensarten und die Sammlung der primitiven Bilder anzuhäufen.

Bis zum Jahre 1853 waren mehr als 30 Tausend Sprichwörter von der russischen Bevölkerung systematisiert. Der Band, auf dessen Titelblatt der unversöhnliche Dal geschrieben haben , wird nur im Jahre 1862 erscheinen. Der gröste Band bringt Licht in die Weltanschauung des Volkes.

Im Jahre 1858 begann Wladimir Iwanowitsch sich wegen des Konfliktes mit dem neuen Minister der Teilbehörde und mit dem neuen Gauverneuren um den Rücktritt zu bemühen.

Und im Jahre 1859 zieht die große Familie von Dahl nach Moskau um. Endlich konnte er sich mit der Vorbereitung auf die Presse des Hauptwerkes des ganzen Lebens "des erklärenden Wörterbuchs" vollkommen beschäftigen. Der erste Band war im Jahre 1863 erschienen und war auf die Mittel der Liebhabergesellschaft von der russischen Literatur herausgegeben, dessen tätiger Mitglied W.I. Dahl war. Die nachfolgenden Bände sind bei der Finanzunterstützung Kaisers Alexander der II 1864-1866 herausgegeben. Bis zu den letzten Tagen des Lebens arbeitete der große Arbeitsamer an den Ergänzungen und den Veränderungen im einzigen in seiner Art lexikographischen Werk. Seine endgültige Version, die schon nach dem Dahls Tod 1880-1882 erschien, enthält über 200000 Wörter. Die alphabetische Nestmethode, die zum ersten Mal vom Autor verwendet wurde, widerspiegelt das Alltagsleben, das Werk, die Kunst, das Glauben und den Weltanschauung des bescheidenen Volkes vollkommen. Bei der Erklärung der Wortbedeutung verwendete Dal die Sprichwörter, die sprichwörtlichen Redensarten, die Phraseologismen breit. Die ähnlichen Illustrationen geben das volle Lebensbild der Bauer. Die russische Akademie der Wissenschaften noch bei Lebzeiten von Dal, gemeinsam mit der Wahl vom Ehrenakademiker, hat ihm die höchste Belohnung - den Lomonosows Preis verliehen. Die geographische Gesellschaft hat ihn mit der goldenen Konstantinowsky Medaille belohnt. Die Universität Dorpat hat das Diplom über die Aneignung des Preises von Heimbürger gesendet.

Die Rechte für die Ausgabe der zweiten, von dem Autor korrigierten und ergänzten Ausgabe «des umfangreichsten Wörterbuchs der russischen Sprache von Wladimir Dahl» und andere Bücher des Schriftstellers waren bei den Erben vom größten russischen Verlag der Gesellschaft von M.O.Wolf abgekauft. Die erste achtbändige volle Versammlung der Werke des Lugansk Kosaken wurde von diesem Verlag bei Lebzeiten des Autors im Jahre 1861 herausgegeben. Ihm gehört auch die vollste für heute zehnbändige Versammlung der Werke von 1897-1898, die leider nicht aller Werke von Dahl enthielt. Hierher wurden die Kinderbücher, die folkloristischen Forschungen nicht eingegangen.

Dahl ist am 22. September nach dem alten, oder am 4. Oktober nach dem neuen Stil 1872 gestorben. Um näher zum Volk und dem Dienen zu sein, dem er das ganze Leben gewidmet hat, geht der Lutheraner nach der Konfession kurz vor dem Tod in den orthodoxen Glauben über. Er wurde in Moskau, auf dem Wagan'kovsky Friedhof, in einem Grab mit der zweiten Frau begrabt. Auf seinem Grab steht das Denkmal des Werks von L.W.Dahl. Aber als bestes Denkmal für Dahl dient die Volkserinnerung.